30 днів їзди на велосипеді (підсумки)

Я їжджу регулярно велосипедом по місту у своїх справах, на роботу для задоволення з червня 2013 р. Майже відразу я став активним промоутером велосипеда як ефективного транспорту по місту. Зараз я є членом ради Львівської асоціації велосипедистів з питань велопромоції. Бажання знати статистику своєї їзди в мене назрівало давно. Почав реалізовувати цей свій задум 16 березня 2015 р. Саме цього дня я довів до ладу свій велосипед після капремонту і зареєструвався на інціативі 30 days of biking. Вона передбачає їзду на велосипеді впродовж цілого квітня щодня. Але я так чи інакше їжджу щодня, то ж вирішив не чекати до початку квітня.

Яким чином я заміряв статистику? Я використовував два GPS трекери Runastic і Strava одночасно, на IOS. В цей момент я ще не розібрався достатньо з Strava і був знайомий  з Runastic, загалом вона мені подобалась, тому вирішив користуватись двома. В результаті я більше зацінив Strava, вона мені здалась точнішою, кращий дизайн, є інтерактивна складова, кращі графіки. Можливість порівняти свою статистику з статистикою інших людей на певних ділянках - хороша опція. Ще одна крута штука, це те що маршрути користувачів наносяться на карту і її можна оглянути. Дивіться мій профіль на Strava. Тому я почав заохочувати велосипедистів використовувати цю програму, щоб бачити місця, де їздять велосипедами і відповідно де потрібна інфраструктура. За ці 30 днів я справді їздив на велосипеді щодня. Громадським транспортом не користувався взагалі, машиною я користувався хіба службовою і мене підвозили друзі. Дощ, сніг, вітер, не має значення, я їхав ровером. На щастя перші два тижні була супер погода суха і досить тепла. А ось квітень уже виявився мокрішим і зовсім непередбачуваним. Але я готовий до будь-яких погодніх негараздів і ні дощем ні снігом мене не злякаєш.
Отже приступимо до статистики. За моїми замірами за 30 днів, з 16 березня до 16 квітня я проїхав 506 км, витративши на це 53 години свого життя, тобто середня швидкість вийшла 9,5 км\год. (це враховуючи ті моменти, коли я до години часу забував виключити трекер). Через різні причини (сів телефон, забув включити, щось глюкануло) трекер не зарахував мені близько 37 км., ці дані я занотовував в телефоні. Деякі короткі поїздки, до 2 км., я взагалі ігнорував і не засікав.

Виходить, що за тиждень я в середньому проїжджав 125 км., а за день 17 км. В рік з таким темпом виходить 6000 км. Максимальну швидкість я розвивав за даними Strava - 53 км/год., а за даними Runastic - 46 км/год. в обох варіантах на спуску Княгині Ольги. На прямій максимально виходило 37 км/год.

За ці 30 днів я переважно їздив лише по справах, рекреаційних поїздок майже не було, в масових велозаїздах на n кілометрів теж не брав участі. Мій стандартний шлях на роботу - з роботи сладає 4,9 на роботу і 5 км з роботи. На роботу я добирався за 12-15 хв. спускаюсь на 77 м., при цьому долаю підйомів на 26 м. З роботи я добираюсь за 14 - 23 хв., в середньому за 18 хв. Долаю підйом уже на 77 м. (я ж живу на волододолі :)
Можна глянути відео з мого щоденного маршруту на роботу, яке я знімав до Зимового дня велосипедом на роботу: https://vimeo.com/123567223
Я продовжую #30daysofbiking до кінця квітня і ще збираюся детальніше написати про покупку свого велосипеда, яка була в мене мотивація і  про мої витрати на його утримання і вдосконалення.

Хибна нарядність

Свято Великодня є мабуть одним з найулюбленіших свят багатьох українців. Характерною особливістю підготовки до свята є прибирання усього після зими. Саме в цей період у деяких населених пунктах, які перебували у Радянському Союзі і досі ментально з нього не вийшли, відбувається дивний ритуал. Дивний він тим, що знайти йому логічного пояснення не можливо, ніхто не може сказати нащо вони це роблять, але більшість каже, що це гарно. Ритуал цей - це побілка вапном бордюрів, стовбурів дерев та інших поверхонь на вулицях міста. Це одна з найбільш абсурдних речей, яку можна робити. Але це роблять рік в рік. І багато хто каже, що це приносить відчуття свята, то ж нехай малюють.
Насправді, щоб якимось чином прибрати після зими страшний двір з радянською забудовою, потрібно прикласти чимало зусиль і грошей. А ось помалював вапном бордюри і вже наче видно роботу: нарядно, святково.
А я, спостерігаючи як то тут то там по Львову підмальовують бордюри, тішився собі в душі, що хоч в мене на районі нічого не побілено. Але виглянувши одного погожого ранку через вікно, десь за два дні до Великодня, я помітив, що бордюри побілили. Таки так, я живу в совку.
1. Тож я вирішив пофотографувати як навели порядок і прикрасили двори на Володимира Великого.

2. Існує багато теорій походження цієї традиції, я їх навіть не хочу перераховувати. Одне є фактом, до союзу цього ніхто не робив.

3. Чудовий приклад До і Після.

4. Все таки коли все біле краще, правда?

5. Обриси цих бордюрів можна віднести до вуличної мистецької інсталяції.

6. Гарно, правда ж? Білі бордюри наповнили цей двір атмосферою свята.

7. Навіть пандусик помалювали, щоб легше було в нього цілитись.

8. Де бордюру нема - можна просто намалювати лінію на асфальті.

9.

10. На жаль часу, сил і вапна не вистачило на всі бордюри :(

11. Зауважте, не в кущах лежить.

12.

13. Інколи проявляється креатив.

14. Розмітка для руху по пандусу. Зупинка на обочині пандусу - заборонена.

15.

16.

17. Знайти тут якусь логіку - неможливо.

18.

19. Можливо двірники в такий спосіб мітять територію?

20. Один будинок. Перед одним під'їздом бордюри не побілені.

21. Перед іншим все біленько.

22. Якби ці бордюри не побілили, можливо ніхто б не помітив, які вони криві.

23.

9 квітня у четвер ВРУ прийняла закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки". Можливо білення бордюрів і стовбурів дерев варто віднести до таких символів і раз і назавжди припинити цей ритуал?

Село Козельники, Сихівського району

Останнім часом мене манять місця, які для мене ще є білими плямами на карті міста. Коли їдете з Сихова в напрямку Наукової, проїжджаючи під мостом ви можливо зауважували такий вказівник на вулицю Рахівську. Цей вказівник мене давно манив і нарешті я туди поїхав.
Натискайте на фото, щоб збільшити!
1.

У Львові є немало таких ізольованих місць, потрапляючи куди ти повністю забуваєш, що ти у Львові. Що стосується цієї місцини, це такий собі анклав села Козельники, який зі всіх сторін затиснуло місто. З заходу - це сихівський міст, з півдня - житловий район Сихів, з північного-сходу - залізниця. Село відоме світу ще з 1374 р, то ж колорит тут також відповідний.
Ось Вам карта, щоб краще зрозуміти де це.

2. З самого в'їзду видно, що будівлі тут старі. Але жителі їх успішно покращують. Що може бути кращим за пластикову вагонку?

3. Одна з проблем...

4. Місцями можна уявити, що ти перенісся у ХІХ ст. Дуже колоритно.

5. Деякі подвір'я справді доглянуті.

6. Хтось захистився від залізниці і гаражів, посадивши туї. Але це було давно.

7. Більшість бічних вуличок не мають ніякого покриття. Я так нікого і не запитав, чи є тут каналізація?

8. Загалом більшість хат стандартні для сільської місцевості. Кукурікають півні. А собаки облаяли мене з ніг до голови.

9. Зустрічаються тут і "елітні" особняки.

10. Є повністю закинуті хати. Якщо шукаєте ділянку у Львові, зверніть увагу на Козельники.

11. Помалу сюди добирається цивілізація і забудовники.

12.

13. Місцями тут мило.

14. Є будівлі в неороманському стилі.

15. Флюгери і вежочки Львова.

16. І щось таке.

17. З Сиховом є автомобільне і піше сполучення. Одна з доріжок.

18. Веде вона до колодязя від Інтеграл буду. Скажіть як можна платити гроші, щоб тут жити?

19. А мою увагу привернув цей колоритний будиночок під "колодязем". Зверніть увагу на ці милі кахелі над вікнами. Дуже не хочеться, щоб місто втрачало такі будинки.

20. Гарно, до Великодня готові.

21. Вертаємось в Козельники.

22. Ще одна закинута будівля.

23. Між Козельниками і Сиховом йде смуга автостоянок і таких жахливих городів.

24. В людей тут солідні ділянки.

25. Деякі непогано доглянуті.

26. Причина таких ділянок, те що тут проходить ЛЕП, під яким не можна жити.

27. Між Сиховом і Козельниками протікає одна з основоположних приток річки Зубра.

28. Спортмайданчик

29. Так, це давній район.

30. Деякі провулки тут навіть асфальтовані.

31. З протилежного від Сихова боку, дільницю обмежує колія ходорівської дистанції.

32. Вид на сихівський міст.

33. Ще однин потічок, що живить річку Зубру. Тече з вул. Луганської, по якій проходить вододіл. Води Зубри течуть в Чорне море.

34. Цілий замок. З видом на колію і заводи на Луганській. Тільки як пояснити людям, що пластикова вагонка - це зовсім не круто?

35. Де ще у Львові зустрінеш працюючу водяну помпу?

36. Раритет

37. Цим тисам ягідним мінімум 150 років. А рости вони можуть до 1000 років.

38. Козельники розділяє на дві частини склад кольорового металобрухту,

39. величезне поле, яке можна орати трактором,

40. і каскад ставів!

41. Я взагалі не знав про їх існування.

42. Мальовничо.

43. Захід з сторони Сихова.

44. На березі ставу збудували елітне житло.

45. Руїни давніх цивілізацій.

46. Це вулиця Райдужна.

47.

48.

49. З цього ракурсу вона справді Райдужна.

50. Або з цього.

51. Ще тут райдужні таблички з назвою вулиці.

52.

53. Початок вулиці Райдужної.

54. Ще один спосіб використовувати стару шину.

55. Варто бути обережним, тут якийсь партійний діяч мабуть живе.

56. Промисловий Львів.

57. Вид напроти.

58. Тут навіть є такі колоритні пивниці-землянки.

59. Притока Зубри.

60. Ось ми вийшли на вулицю Зубрівську, до ринку секонд-хенду.

Загалом Козельники - це село без сільради. Сільради тут дуже бракує, оскільки, якихось ознак міського адміністрування я тут не помітив.