Країна абсурду

Я завжди був патріотом України і Львова, оскільки тут я народився і прожив своє життя. Хоча признаюся жити тут буває важко. Кожного дня ти стикаєшся з ситуаціями, які важко пояснити здоровим глуздом. Хочеться тішитись позитивними зрушеннями, але все-одно натикаєшся на якийсь ідіотизм. І найчастіше це пов'язано не так з відсутністю розуму як такого, а певною викривленою системою цінностей у людей.
І я розумію, що це пов'язано з психологічною травмою, яку отримав наш народ перебуваючи у Радянському Союзі. За соціалізму не було бізнесу і кожен думав як обдурити державу і оточуючих, щоб отримати якісь додаткові вигоди. І тут раптом Союз розпадається і начебто відбувається перехід до демократії. Хоча більшість людей не уявляло, що таке демократія. Зате всі чули про капіталізм. І настала ера капіталізму. Методи були ті ж що за Союзу, але можливості значно більші, практична відсутність верховенства права сприяла деребану держави. Бабло і панти і стали основними цінностями постсовка. Принцип такий: з будь-якої можливості скосити максимально бабла, методи обмежуються фантазією. Про наслідки для себе і оточуючих не треба задумуватись, оскільки другої такої можливості може не бути. В цей момент з'являється азарт і спокуса легких грошей бере верх, хочеться більше і більше.

Поки я писав цей пост в підтвердження моїх думок мені потрапила на очі стаття: "У кого що болить": рейтинг цінностей і пріоритетів жителів різних країн.  В якій опубліковане дослідження зроблене Better Life Index від Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD). В ході дослідження опитали 6000 осіб в різних країнах світу, щоб визначити життєві пріоритети і цінності в цих країнах. За ним Україна є єдиною країною Європи, де домінуючою цінністю є дохід.

  Ви вже мабуть помітили картинки, що є в цьому дописі і думаєте, до чого це я веду? Власне хотів розказати про один яскравий приклад, який доводить, що ми досі живемо в країні абсурду і які цінності домінують у суспільстві. І як це не парадоксально він трапився поруч з місцем де я прожив своє недовге життя, у парку який всі завжди називали Орлятко (так називався кінотеатр, який є у парку) тепер він офіційно зветься "Горіховий Гай" (хоча в цьому парку росте від сили 4 горіхи, а Горіховий Гай - це парк, який розташований на відстані 300 м. від цього, але їх нещодавно об'єднали і назвали "Горіховим Гаєм"). Цей парк мені дуже дорогий, в ньому я вперше почав досліджувати природу (для тих, хто не знає, я люблю природу і є орнітологом-аматором). Коли я вчився в школі і вже рідше в університеті, я приходив сюди що вихідних, для обліку птахів і спостереження за природою. І цей парк ідеально підходив для цього. Незважаючи на його невеликі розміри тут цікава і різноманітна природа. Але з кожним роком я спостерігав постійну боротьбу між природою і людським впливом. І особливо в останні роки природа почала сильно програвати. Якщо говорити про птахів, то їх чисельність, як видова, так і кількісна сильно зменшилась. Окремої розповіді заслуговує історія про знищення ставів у парку.
І ось минулого року я врешті знайшов час, щоб пройтися парком, подивитись яка тут ситуація. І тут я побачив таку картину. Частина парку обгороджена і тут проводяться будівельні роботи. Спершу тут засипали джерело, яке є одним з трьох джерел парку, які утворюють струмки, які в кінці парку зливаються в один і далі течуть в каналізацію. Але колись цей струмок був одним з трьох потоків (інші на Погулянці і в парку Залізні Води), які утворювали річку Полтву. 
Потім, коли я сюди вернувся через деякий час, тут вже почали засипати яр в якому власне тік колись струмок. В цьому яру якраз було чи не найбільше різноманіття птахів у парку. Верхній ярус рослинності тут складали старі розлогі тополі, а в самому яру переважала посадка вільхи, ясена пенсільванського і клена. Тут було дуже світло, а разом з вологим грунтом від потічка, тут були сприятливі умови для розвитку густого підліску, різноманітного видового складу. Цей яр був оточений відкритою лукою, старим садом і густим лісом. Це ідеальне середовище для біорізноманіття. 
Таким чином це будивництво мене тоді сильно обурило і я повідомив про цю ситуацію тим, хто мав за цим слідкувати, але будівництво не зупинилось.

1. Вся ця земля, яку видно на фото, штучно насипана. Дерева тут ніхто не різав, їх просто повністю засипали землею.

2. На цьому фото можна оцінити висоту засипаної землі. Тут мабуть метрів 7 є.

3. Видно як вершечки дерев видніються з-під землі. Скоро вони засохнуть.

4. Ось так виглядає місце засипаного яру. Раніше яр починався відразу за цими тополями. Тополі - це єдині дерева, які тут вціліли. 

5. Я досі не розказав, що тут будується. Будується тут котеджне містечко по вул. Яневій, як пише на сайті (дивно що не придумали якогось пафосного ім'я, як це зараз стало модно серед забудовників). А будує його компанія "Екополіс". Мене цей факт здивував, бо їх інша забудова на Моршинській-Горбачевського виглядає навіть досить цікаво.

6. А так виглядає генплан забудови (взятий з їх сайту). Видно, що на засипаному яру нічого будувати не збираються, а роблять приватний парк для мешканців котеджного містечка.
Гуляти там буде досить небезпечно, оскільки джерело, яке засипали, це не краник який можна просто закрутити. Вода буде шукати собі шлях на ззовні, а отже розмивати рихлий насип. І в один прекрасний день весь цей приватний парк поїде собі вниз по схилу.

7. Я перерив всі фотографії з парку, але знайшов лише дві зроблені до забудови. Це фотографії 2005 року. Тут було дуже гарне, затишне місце. Праворуч видно яр, який засипали.

8. А це фото зроблене вже за джерелом.

9. Більш за все мене турбувала думка, як так сталось, чому це допустили і ніхто не реагує на таке варварське захоплення частини парку. Для мене було очевидним, що цей яр має бути частиною парку. Аж поки я не побачив проект ухвали затвердження меж парку "Горіховий Гай" і не поцікавився в земельному відділі ЛМР, чому межі парку саме такі.
А виявилось, що по-суті тут все законно. І що початком цієї історії можна вважати 1993 рік, коли Львівська міська рада передала товариству Динамо (який є державною структурою) землю, навколо їх спорт-комплексу.
Я постарався приблизно накласти межі території, які належать Динамо на супутниковий знімок з гугл карт. І тут чітко видно, що на межі з парком прокладена просто пряма лінія.

10. Людина, яка визначала ці межі, просто не заморочувалась. То ж треба виходити на територію, робити заміри. Тому ця людина просто вирішила поділити землю за тим принципом, що ділили штати у США. Просто взяла лінійку і намалювала лінію.

11. Так само ділили територію держави Африки розташовані на пустелі Сахара.
Але ж міська земля - це не пустеля! Тут все має свої чіткі межі. 

13. І до чого ж призвели ці недбалі, халатні дії працівників в 1993 році, які бездумно роздавали землю безкрайої неньки України на ліво і на право? А до того, що 25. 10.2007 р. Львівська міська рада голосує за Ухвалу №1181 "Про затвердження Львівській обласній організації фізкультурно-спортивного товариства “Динамо“ України проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачу земельної ділянки в суборенду КВП “Енергомонтаж“ на вул.Яневій, 10 у м.Львові".
На карті я зобразив червоними крапками, яка конкретно ділянка перейшла у суборенду для будівництва.
Ще один цікавий нюанс, який випливає з ухвали, це пункт 3.3. "В якості інвестиційного внеску у розвиток міста передати безоплатно Львівській міській раді квартири площею п'ятнадцять відсотків від загальної площі житлових квартир після завершення будівництва житлових будинків. " А це означає, що місто не отримало з цього взагалі нічого, лише втратило частину парку. Декілька людей з квартирної черги отримають тут квартири. О боже, який це совок.

14. На цій карті спробував накласти територію Динамо (червона лінія), землю, яку передали в суборенду під будівництво (червоні крапки) і реальну територію парку, яка за логікою є парком, але через халатність опинилась у державній власності товариства "Динамо" (зелені лінії).
Звичайно, якби у забудовника вистачило совісті і розуму він би не рухав цю територію, яка за логікою є парком. Але ж ні, він ж взяв її в оренду і треба цю територію використати по максимуму, для власного збагачення. Це є мислення на рівні одноклітинних організмів. 

13. Але що мене лякає найбільше, це те що ще велика територія парку знаходиться у власності Динамо і їм в будь-який момент може стрілити в голову дати ще цей шмат непотрібної їм землі в суборенду. Нехай ще збудують парочку будинків.
На даному фото видно, як безвідповідально ділилася земля. І якщо це єдиний такий випадок у Львові, я здивуюся.

14. Тут вже видно якісь рухи.

15. По-суті всі ці дерева на фото не є парком. Десь з цього крайнього правого дерева починається парк "Горіховий Гай".

16. Це не парк.

17. Тут межа проходить десь по березі, яка по центру.

18. Всі ці дерева теоретично можуть зрізати, засипати схил і щось тут збудувати. Бо це ж не парк. 

Для мене це дуже сумна історія. Оскільки зрозуміло, яка кількість людей була залучена в прийняті рішення про початок будівництва тут. 
Мені цікаво, чи потрібен якийсь спеціальний дозвіл, щоб засипати такий схил і хто його міг дати? 
А ще мені сумно, що під час визначення меж парку не домоглися змін території до його реальних, логічних меж. Але ніхто не захотів сперечатись з державою. І ось так ми втрачаємо парки Львова і продовжуємо знищувати природу.

Львів розростається

В даній публікації я хочу показати, якими є нові житлові райони Львова і де пропонують жити львів'янам.

Львів все сильніше закріплюється як основний діловий і культурний центр західної України. Останнім часом Львів, в деяких сферах почав показувати приклад іншим містам України і часом іти попереду Києва. Це спричиняє до того, що люди приїжджають до Львова жити і працювати, а це разом з переселенцями з Криму і Донбасу сприяє збільшенню населення Львова. Також в останні роки у Львові був позитивний баланс народжуваності, тобто більше людей народжувалось, ніж помирало. Хоча у Львові також сильний відтік людей, багато людей їде шукати кращої долі закордон чи у інші міста України. Але судячи з кількості новобудов у Львові, можна зробити висновок, що у місті стає тісно і є потреба у новому житлі. Зараз, в більшості, забудовуються вільні території серед уже існуючої забудови. 

Але є винятки, коли будуються зовсім нові житлові комплекси на території, де колись були індивідуальні будинки і промислові об'єкти. Однією з таких абсолютно нових територій для життя є Житловий масив "Пасічний", який, як можна здогадатись з назви, знаходиться на вулиці Пасічній. Забудовує його компанія "Ваш Дім". 

На цій вулиці з радянських часів сформувався житловий район з стандартних багатоповерхівок. Але ця частина вулиці мала чисто промислове призначення і як більшість промислових зон міста з часів незалежності, потрохи занепадала. 

Давно хотів подивитись що тут до чого і проїжджаючи поруч нещодавно на вихідних, вирішив заглянути. Чим цей ЖК виявився цікавим, так це еволюцією підходу до будівництва житла. Від конкретного "дніща", до вже доволі привабливого проекту.

1. Отже перша черга будівництва ЖК "Пасічний". Будівництво приблизно завершилось у кінці 2012 р. Це підхід з вулиці Зеленої. Дорога тут різко обривається і переходить в повне бездоріжжя. Звідси до вулиці Зеленої, де найближче і найзручніше сполучення громадського транспорту, треба пройти десь 400 м. львівськими нетрями. З цього місця вид на ЖК просто страшний.
Фото клікабельні 

2. Ліворуч видно дорогу, яка виводить на вулицю Пасічну, а поруч з будинком є ось така двосмугова дорога. Тут на першому поверсі передбачені комерційні приміщення. Поки що звичайно тут комерційно не вигідно орендувати площі. В комплексі вже є продуктовий магазин і здається перукарня. 

Якщо говорити про зовнішню привабливість будинку першої черги, то в мене виникає лише один епітет - вони страшні. Балкони оздоблені металевим профілем? Такого навіть за союзу не робили. З позитивних моментів, між вуличними ліхтарями немає дротів. Отже поруч можна сміливо садити дерева і не боятись, що вони порвуть дроти. Поки тут жодного дерева чи куща не видно.

3. А це внутрішнє подвір'я комплексу. Проектування в стилі класичного "дніща". Максимальна економія простору заради максимальної вигоди. Сайт забудовника каже, що вільних квартир тут вже нема. А їх тут 296. Люди таке хавають! На останніх поверхах є дворівневі квартири "Люкс". На мансарді видно їх вікна. 

Як видно люди вже тут трохи обжились. Більшість балконів засклено, кондюки і саталітарки встановлено. Що проекту, то будинок утеплено пінопластом, він цегляний. Дах тут покатий, дешеве, сердито, ще й "люкс" можна забабахати. Опалення індивідуальне, двоконтурне (це хоч тішить).

4. А що тут з паркуванням? 

Передбачене наземне і підземне паркування. Паркомісце тут коштує 120 000 грн.  

5. Як видно, машини там є.

6. А що у подвір'ї?

Є вуличний стіл для пінпонгу, турніки, вуличні тренажери і баскетбольне кільце. Але якось тут не затишно, чи як?

7. Дитячий майданчик тут стандартної конструкції.

Відразу видно причину відсутності затишку. Досі тут крім газону немає ніякої зелені. Ні дерев, ні кущів. Лише ти, машини, металеві конструкції і стіни страшного будинку. Неприємне середовище.

8. Ось так виглядають під'їзди. Повний жах. Кольорова гама, матеріали, все дуже погано. Чому було не зробити захід в під'їзд без сходів? Через це тут з'явились ці страшні пандуси. Понижень перед під'їздами також немає.

9.

В середині під'їзду передбачене місце для зберігання роверів і колясок. Тільки ось завезти туди ровер чи коляску, це ще з тих задоволень.

10. Ось так мав виглядати масив за первісним проектом, весь забудований будинками, схожими на будинок першої черги.

11. Не знаю, що сталось, але забудовник одумався! І вже друга черга будується за проектом, який пропонує абсолютно іншу якість життя. Ззовні помітно приємну кольорову гаму. Він збудований за монолітно каркасною технологією, тут краще утеплення, індивідуальне опалення, вентиляційна система і плоский дах. Це вже не один суцільний будинок, а окремі будинки на 2 під'їзди. В цих двох будинках 192 квартири.

12. Проект другої черги передбачає внутрішнє подвір'я без автомобілів! і "ланшафтний парк". Це вже значний крок вперед в порівнянні з проектом першої черги.

11. Що вже є зараз?

Захід в під'їзд без сходів! Сучасний дизайн, скромний і простий, але приємний. Єдине, що озеленення лише з хвойників і одне деревце посередині... 

12. Тут встановили досить оригінальні лавки.

13. А що мене найбільше обнадієло, так це присутність у під'їзді окремої кімнати для зберігання велосипедів і колясок. Наразі тут зберігаються будматеріали, оскільки у квартирах ще тривають ремонти.

14. Будівництво тут ще активно триває.

15. Район поки мені виглядає малопривабливим. Стоїть собі на відшибі. Якщо тут будуть заселятись люди, почне з'являтись різноманітна інфраструктура з часом тут стане цікавіше жити. 

Цей масив по суті знаходиться на самій окраїні міста, оскільки поруч уже Винниківський ліс, що є насправді чи не найбільшим плюсом цього масиву. Ліс тут справді дуже гарний, дикий. Надіюсь мешканці цього масиву не будуть його руйнувати.